facebook
  • Вірші

    Богдан Томенчук *** Тут дерева стоять, як промоклі пюпітри, Тут незатишно стало і зайшлим дощам Я не бачив тебе, як не бачать повітря, Я прозрів лиш тоді, як залишився сам… Чую музику слів, бачу коси, як з неба, І торкаюсь в думках нецілованих вій, Межи сірих дощів доторкаюсь до тебе, І шукаю тебе серед сивих […]

  • Вірші

    І питаєш себе: чому саме вона?

    + + + І питаєш себе: чому саме вона? Чому все зійшлося саме на ній? Чому говорять усі, але вона одна говорить так, що віриш лише їй одній? Чому саме вона говорить тобі «роби», і ти робиш, і в тебе виходить усе, як у творця? Жилка любові б’ється між сумніву і журби. Чому з усіх […]

  • Вірші

    До вечора!

    Бігом нагодував свиню у клуні, А то село аж збіглося на шум. За графіком – писатиму про нюні, Глумитимуся, трохи согрішу. Ридають козаки і чорноброві, В інеті день і ніч іде сльота. А жінка дійки розмина корові, Працює, а не слізоньки ковта. Поплакати хотів і я, панове, Ось-ось волога бризне із очей. Але згадав – […]

  • Вірші

    Вірш про сало.

    Щоби сила не пропала, З’їж щодня кусочок сала. З перцем можна, з часником, Із солоним огірком, Із цибулею, із хроном, Можна навіть з патисоном. То буде рука міцною, Буде лад із головою. Лиш із хлібом їжте сало, Щоб нічого не напало. Всяк, хто хоче довго жити, Мусить сало полюбити. Слава салу і хвала, І велика […]

  • Вірші

    Моє село це…

    Село – це п*яний друг що лізе в драку Село – це тут тебе пошлють у сраку, Село – це свині грязні у калюжі Село – це де всі люди дружні, Село – це із криниці воду пить Село – це в клюбі городських по морді бить, Село – це коли ходиш срать у ліс […]

  • Вірші

    Земне та небесне

      Присів на хмарку, бовтаю ногами, Чешу Пегасам гриви і хвости. Петро на мене гримає з-за брами Аби у рай худоби не водив. І взагалі мені сюди зарано, Бурчить. Але веде у власний дім. А там черниця накрива “поляну”… Та мова не про випивку утім. Архангели, як завжди, напідпитку, Розслабились од праведних трудів. А гості […]