facebook

Записка емігранта. Топ-десять причин чому я емігрував та чому я повернусь

1. Життя – не життя, якщо не ставити перед собою виклик. Я не класичний заробітчанин, котрий покинув своє небо заради декількох тисяч євро, щоб купити собі авто або зробити ремонт в квартирі. В мене немає квартири, мені не потрібне авто. Мені потрібні зміни та динаміка – те, що завжди впирає та приносить задоволення.

2. Мене ніщо та ніхто не тримає.
Дякую комусь та самому собі за незалежність. Звісно, сумно залишати рідних й десятки цікавих людей, з якими було приємно спілкуватися та проводити час. Але краще бути голодним вовком на чужих теренах, аніж годованим цуциком на ланцюзі. Свобода та гордість – моє все.

3. Кожна зміна середовища розвиває.
До прикладу, протягом останніх декількох тижнів вивчив англійську заново, отримав базові знання в сфері FinTech та навчився друкувати з швидкістю світла. Я більш, ніж впевнений, що кочовий спосіб життя – це важка дорога, дорога до себе самого. Побачивши та відчувши десятки країн, я більш масштабно розумітиму світ та свої можливості в ньому.

4. Так, мені теж потрібні гроші.
Мабуть, був би лицеміром, якби сказав, що це не правда. Однак вони мені потрібні, щоб вкладати їх в свій розум, характнер та ідеї, а не в покупки майна, про вже згадував. Це пряме інвестування, котре принесе мені десятикратну капіталізацію. Матеріальні цінності 21-го століття зовсім скоро перетворяться в порох, в той час, коли раціональне в моїй голові не зникне нікуди.

5. Впевнений, я принесу Україні значно більше користі, якщо допишу декілька якісних бізнес-проектів та знайду інвестора, аніж розгрібатиму місцеве політичне сміття у Львові. Хочу піти в бізнес та керувати компаніями, котрі матимуть реальний вплив на майбутнє. Вважаю, що Україна має величезний потенціал для розвитку відновлювальної енергетики, тому не зупинятимусь поки не прийду до запланованого.

6. Інфраструктура, сфера обслуговування.
Так, тут з цим все значно краще. Мене надзвичайно дратує тимчасова антисанітарія у Львові та завжди забитий під зав’язку громадський траспорт. Сподіваюсь, через два роки проблему буде вирішено, і ми всі посміємось над тим, що маємо зараз.

7. Так, я повернусь в 2019 році на вибори (президентські та парламентські), однак цього разу готовий БЕЗКОШТОВНО працювати на достойну політичну силу, корта зможе поставити країну хоча б на рейки стабілізаційного процесу, а не стагнації.

8. Заберу собі розумну українку.
Попри своє псевдо-польське коріння та гомадянство ЄС (ще раз дякую батьку за гарне прізвище та запис в свідоцтві), маю чітке бачення, що моя дружина повинна бути українкою. Крапка, це не обговорюється. По-перше, щоб не змішувати кров. По-друге, навіть знання іноземної мови на рівні С2 не зробить її рідною та не дозволить зрозуміти психологічно-емоційний стан людини так, як українською. От чи знайдеться така, що зможе мене зацікавити – складне питання.

Читайте також:  В Україні з'явилася нова пам'ятна монета

9. Нерухомість. Вона в мене є, і не мало. Ставлю перед собою завдання в 2019 році щось з нею зробити – або завершити та здати в довготривалу оренду (виручені кошті йтимуть на забезпечення батьків), або продати в режимі ASAP, щоб стартувати свій бізнес.

10. Ну і останнє – духовний стан суспільства.
Тиждень тому зайшов в місцевий Мадіа-Маркт, де цілком випадково наткнувся на нашу заробітчанку, котра з гордістю та пафосом купувала собі Айфон.. В розмові з консультантом декілька разів згадала про те, що вона лише перебралася в Краків і про те, які в Україні начебто убогі магазини, бо нема де купити Айфон.. ЩО?! Не була б вона бабою, я б її в…бав, однак в даному випадку споко підійшов і спитав “Мала, відки ти? – Емм, я з Франківська.. (злякалася, зрозуміла що її обсирання ламаною польською хтось таки в цьому світі почув) – Ну ти й лайно.. То шо ти тут, курва, і нарешті собі заробила пару злотих – НЕ дає тобі морального права обсирати Україну! – Ой, а шо я не так сказала.. Бла, бла, бла” (її це шокувало та присоромило – пригнобив паскуду). Я це згадав, бо поки є така гниль – доти наша країна занепадатиме. Україні потрібен диктатор, корий приведе її до успіху, а не демократія, котра нестиме в собі деструктив. Ей, колеги.. Ті, хто вдома, прошу вас, морально знищуйте тих, хто критикує, їм на нашій землі не місце. Так, сьогоднішня Україна – це європейська Мексика, однак це тимчасово. Чи можна любити її та вірити в неї, будучи закордоном? Так, можна.. Буду для вас прикладом!

Джерело.

1 056

Реклама:


Related Post