Їздив на заручини до однієї, а одружився з іншою

Марія Олександрівна прибралась як пава. На всі пальці золоті персні наділа, ще й на зап’ясток масивний браслет начепила: хай бачать свати, яка вона багачка. І сина змусила товстезний ланцюжок із хрестом на шию натягти. Лише чоловік упирався й не хотів чванитися. «Ідемо за весілля домовлятись, а не показувати свої статки», – буркотів. Дорога була далека. Їхній Андрійко з Волині аж на Київщині знайшов свою пару. «Побачать столичні пани, що й ми не ликом шиті!» – крутила перед дзеркалом кучерики.

З Наталею, саме так звалася дівчина, Андрій познайомився у Києві. Серед натовпу студентів-першокурсників виділив дрібненьке біляве дівча, яке розгублено розглядалося довкола.

– Чимось допомогти? – підійшов Андрій.

– Я не знаю, де шукати 305-у аудиторію, – мало не розплакалася дівчина.

Хлопець узяв несміливу незнайомку за руку і повів до головного корпусу. Відтоді 1 вересня стало офіційним днем їхнього знайомства та кохання. Андрій рідко їздив додому, бо ж дорога неблизька зі столиці до маленького райцентру на Поліссі. Наталя ж, навпаки, після пар спішила на електричку до села за 20 кілометрів від Києва. Казала, що вдома роботи багато. Менші сестрички-школярки чекають, щоб смачненького привезла. Та й господарку потрібно порати, бо батько за горілкою світу не бачить, а матінка, саме так лагідно називала донька, вже три роки як спочиває на нeбесах. Тож зрозуміло, що всі клопоти були на тендітних плечах Наталі. Андрій не раз поривався поїхати з нею. Як-не-як, а може пособити із чоловічою роботою. Та дівчина все відмовлялася.

– Чому? – не раз допитувався.

Лише відмовчувалася. Маленькі ручки дівчини порепалися від роботи, про манікюр і говорити не варто. Гладив їх, цілував, і Наталя не витримала, розплакалась і зізналася, що їй соромно привести хлопця до хати, бо там «злидні й біда». Андрій і подумати не міг, що причини такі смішні. І у вихідні таки домігся, що поїхав з Наталею. Маленька побілена хатина дійсно виглядала бідовою на фоні двоповерхових особняків, які назводили багатії. Але у кімнатках було чисто. Хай шпалери й недорогі, зате приємних тонів, додавали особливого затишку. Навіть батько втримався від оковитої, чекаючи кавалера доньки. Сестрички-школярки все крутилися біля Андрія. Тішилися, що їхня Наталя має гарного хлопця. Всі разом порядкували на городі. Згодом смакували дерунами за столиком під яблунею. Побачивши, як вправно дає всьому лад Наталя, юнак поглянув на неї іншими очима.

– Знаєш, я трохи переробив народну приказку і тепер вона звучатиме так: «З милою рай і в шалаші», – шепотів увечері коханій.

Очі обох сяяли від щастя.

Марія знала, що їхній Андрійко в столиці знайшов кохання. Спочатку насторожено до цього поставилась, але чоловік навернув на добрий настрій.

– Ти згадай, ми у дев’ятнадцять теж любилися, – посміхнувся.

Вона повернулася в далекі вісімдесяті, коли із забитого хутора приїхала в райцентр учитися на швачку. Її мало цікавили викрійки та шпульки. Мала одну-єдину ціль – обкрутити городського парубка, щоб ніколи не вертатися до сапки та корів. Батьки все життя віддали колгоспу, грошей ніколи не вистачало. Речі старших дітей доношували молодші. «Як же мені це остогидло! Хочу купувати гарні плаття та босоніжки на каблучках, а не якісь шкарбани!» – часто сварилася з матір’ю. «Дитинко, де ж їх візьмемо? – журилася ненька. – Бачиш, ледве на хліб вистачає». «Хай шукає якогось дурня, щоб терпів її коники. Хай заміж іде», – був категоричним батько. І вона знайшла. На танцях помітила сором’язливого парубка, який стояв біля стіни. Ні до кого не підходив. Запросила на білий танець. Розговорила. Дізналася, що місцевий, одинак, батько водій, мама працює бухгалтером у будівельній організації. Не довго торгувалася своїм дівоцтвом і на другій зустрічі затягнула Павла в ліжко, а за місяць весілля зіграли. Молодих переселили у двокімнатну квартиру бабусі. Крутила чоловіком, як могла. У бізнесмени його спровадила. Жили – не тужили. Скільки-то літ минуло, а здається – одна мить…

Читайте також:  Митися будемо раз в тиждень… Повідомили про значний стрибок ціни на воду, таких цифр ви ще не бачили

На Трійцю домовилися, що їдуть на заручини до Наталі. Майбутня свекруха і подарунків накупила. Андрійко повідомив, що сваха пoмeрла, тож для свата придбала сорочку, сестричкам – солодощі. Чоловік аж здивувався, як так розщедрилася його благовірна. Потім уже дізнався істинну причину. «Ми ж їдемо до столиці. Тре показати, що не затуркані селюки», – пакуючи сумки, говорила. Правда, Андрійко колись розповідав, що його наречена не з Києва, а із села, та мама чи не розчула, чи зробила вигляд…

Шoкoм для Марії Олександрівни була побілена хатина на тлі особняків.

– Сину, може, ти помилився? Може, нам до цієї господи? – палець із перснем тицьнув на сусідній кам’яний паркан.

– Ні, мамо, Наталя тут живе. Я ж не раз у неї гостював.

Головою ледве не вдарилась об балки: такою низенькою була стеля. Зігнувшись, закопиливши губу, сіла за стіл. І скатертина запрана, і посуд ще з радянських часів. Усе старе, немодне. Хіба такої невістки хотіла? Нащо така голота її синочку? Чоловікові ж сподобалася тиха, скромна Наталя. Тож почали визначатися з датою весілля. А Марія Олександрівна насупилась і слова не мовила. Вже гризла себе, навіщо подарунків набрала. Ото, дурепа, стратилася на тих селюків!

Коли поверталися додому в машині, до неї дійшло, що весілля запланували відгуляти після Петрівки. Поки канікули, щоб молодята відпочили, побули разом. «Не буде цього!» – аж ногою притупнула. І вже вдома почала реалізовувати свій план. Нікому ні слова не сказала про заручини. Запросила в гості доньку знайомих, які мали свій меблевий бізнес у райцентрі. «Хоч не столична пані, але ж багата. І син буде під наглядом», – вирішила. Міцний коктейль накалатала й підморгнула до сина: мовляв, дивись, яка красуня, не зівай. Андрійко, не розуміючи, дивився то на матір, то на несподівану гостю. Але алкоголь робив своє. Хлопець і не зогледівся, як заснув в обіймах іншої. Наталі нічого не розповів. А через місяць нова знайома повідомила, що вaгітна. Мати зчинила скандал і постановила, що має женитися на тій. Номер Наталі стерла із синової мобілки від грiха подалі, а картку викинула. Весілля відгуляли ще до Петрівки.

А десь під Києвом чекала свого коханого Наталя…
Руслана ТАТАРИН

Джерело.

468

Реклама:


Related Post